З 17 по 21 листопада у Великолюбінській ЗОШ відбувся тиждень історії. Учні та вчителі вирішили воскресити в пам’яті важливі сторінки минулого, згадати героїчні, оповиті патріотизмом вчинки предків та сучасників, тому готували газети, виховні заходи. Теперішня історія – не лише те, що було роки чи десятиліття тому, це те, що є сьогодні і буде завтра.
Українці – волелюбний народ, який не скорився, не схилив коліна ні перед ким, вистояв у багаторічному протистоянні за свою незалежність. У нашій історії завше були ті, хто своїми вчинками спонукали інших до боротьби, даючи приклад безмежної любові до рідного краю. Століття тому такими людьми були січові стрільці.
Саме тому учні 11-А та 10-Б класу, під пильним оком класних керівників Ременяк Наталії Валентинівни та Іванів Майї Тимурівни, організували виступ «УСС – наша гордість, честь і слава». З уст юних українців лунали патріотичні вірші, пісні, які пробуджували у всіх глядачів найщиріші почуття до Батьківщини. Багато із сказаного було особливо актуальним і тепер, коли молоді хлопці віддано борються за рідну Вкраїну, за те, щоб синьо-жовтий прапор майорів у кожному місті нашої держави.
Здавалось, що учні – вже зовсім не діти, а справжні дорослі патріоти, які готові жити задля спокою на рідній землі. Чистими, як сповідь чи молитва, звучали слова школярів:
Україно, лише в милосерді
Час єднання синів настає.
То нічого, що ми не безсмертні,
За безсмертя молюся твоє.
Символічною була свічка, яку запалили школярі на пам’ять всіх тих, хто загинув у борні за нашу рідну країну. Її вогонь палав не тільки на сцені, а й у наших серцях.
Минає століття, а нам і далі є ким пишатися, за кого молитися, кого чекати. Змінюються цифри в календарі, але одне залишається вічним – любов до Батьківщини… Це саме та найщиріша та найсвятіша любов, за яку наші Герої боролись століття тому, борються й сьогодні.
Важко учням було виконувати пісню, усвідомлюючи, що її рядки стосуються не лише минулого:
Пройдуть роки, земля загоїть рани,
Залишаться в живих поодинокі ветерани…
А скільки тих, що не прийшли додому,
Лежать в своїй землі в могилах невідомих…
Відходячи у вічність, Герої залишають те, що передаватиметься з покоління у покоління – їхня слава і честь. Ми шануємо наше минуле, боремося за теперішнє та майбутнє, саме тому наша нація непереборна та вічна.
Байбак Тетяна