Без категорії

Вона померла, щоб жили ми, і живе вона, щоб не померли ми!

Пройшло 140 років з дня народження величної і неповторної Лесі Українки. Не вшанувати Лесю не можна, а забувати про неї – це великий гріх українця. Адже вона – це наша честь, наша слава. Тому Великолюбінська ЗОШ І-ІІІ ступенів вирішила нагадати і ще раз переконати учнів у тому, що вічність – це Леся Українка із своїми барвистими творами-перлинами, що хвилюватимуть душі ще не одному поколінню.
Усе життя великої поетеси оповіли учні 11 (філологічного) класу під керівництвом вчителя української мови і літератури Федини Галини Йосипівни. Проекти, підготовлені одинадцятикласниками, демонструвалися 6-10 класам.
Крила інформації сягнули дитинства Лесі Українки, її взаємного, але трагічного кохання до Сергія Мержинського, який хворів на туберкульоз. Учні розповідали про меморіальні дошки, пам’ятники,встановлені на честь «співачки досвітніх вогнів», про славу не тільки в межах України, а й далеко за океаном, про те,як відгукувалися про Лесю інші українські письменники. У цей день до Лесі Українки також линули вірші, написані власноруч, есе про останній день поетки перед від’їздом до Сурамі.
Отже, якщо колись хтось захоче нас запитати про нашу славу та гордість, то, не вагаючись, ми з високо піднятої головою зможемо відповісти: «Леся Українка». Є люди, а є титани, які несуть на своїх тендітних плечах тяжку ношу часу, але недарма ж Іван Франко писав, що Українка «чи не єдиний мужчина по всій Україні».

Іванка Кишеня
11 клас

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *