Мета. Налагоджувати тісний контакт і взаєморозуміння між батьками і вчителями, спільно вирішувати проблеми, пов’язані з особливостями вікової психології підлітків, попереджувати конфліктні ситуації, сприяти педагогізації батьків.
Запрошені батьки учнів, учителі-предметники, які працюють з учнями даного класу.
І. Виступ класного керівника.
Шановні батьки! Уявімо собі таку ситуацію. Засадили ми ділянку землі, скажімо, помідорами чи картоплею. Однаково на всій площі підготували грунт, удобрили, розпушили землю, випололи бур’ян. І що маємо в результаті? Чи всі кущі дали однаковий урожай? Ні. Одні виросли більші і плід дали добірніший, інші не такі буйні, а деякі й зовсім заниділи. У чому річ? А може, не кожній рослинці треба було всього однаково й порівну?
Наша з вами мета – куди вища, і завдання – значно складніші: сформувати з кожної дитини особистість відповідно до нашого ідеалу. Підкреслюю: з кожної! Бо якщо на ділянці кілька кущів не дали очікуваного плоду, то це не велика біда: недобір компенсують більш урожайні. А для нас такої компенсації не може бути, кожна дитина має стати Людиною, залишити добрий слід на землі. Щоб цього досягти, кожна дитина має отримати потрібну їй частку нашої уваги, мудрості, доброти, ласки і вимогливості, поради й допомоги. Кожна дитина – це, передусім, душа, це маленький світ зі своїми особливостями. І його, цей світ, треба знати, щоб, втрутившись у нього, розвинути, збагатити, удосконалити, облагородити, але, не дай Боже, не зашкодити. Класному керівнику, як і вчителям-предметникам, найперше треба добре вивчити ваших дітей. Це – запорука успіхів у нашій роботі. Але для глибокого вивчення потрібен час. А перед вашими дітьми вже стоять завдання, які треба розв’язувати уже, негайно і щодня. І не дивно, що деякі з них уже відчули певні труднощі.
Ми, учителі, запрошуємо вас до співпраці, взаєморозуміння. Саме ви, батьки, найкраще знаєте своїх дітей і допоможете швидше пізнати їх нам. З іншого боку, педагогічні знання й поради досвідчених учителів стануть вам у пригоді. На сьогоднішніх зборах ви маєте можливість послухати вчителів-предметників, ознайомитись з вимогами до вивчення того чи іншого навчального предмета.
Очевидно, ваші діти по-своєму вже охарактеризували кожного зі своїх нових учителів, у декого, напевно, виникли якісь питання, у когось, можливо, й претензії. Нинішня зустріч – знайомство, а попереду – роки спільної роботи. Якщо між батьками й педагогами буде взаємоповага, толерантність, усвідомлення спільності мети, – цієї мети буде легше досягнути.
Крім індивідуальних особливостей кожного школяра, потрібно враховувати і вікову психологію. Вашим дітям зараз по 10 років. Вік, який охоплює від 10-11 до 14-15 років, називають підлітковим, або середнім шкільним віком. Ще його називають перехідним, критичним, а в народі, жартома, ще й “телячим”. Це дуже відповідальний період у становленні особистості людини, а для батьків і вихователів – чи не найбільш складний.
Саме у цьому віці відбувається перехід від дитинства до отроцтва і юності і пов’язані з цим переходом зміни в фізичному, психічному і соціальному відношеннях. В. Сухомлинський назвав цей період другим народженням людини. “Першого разу народжується жива істота, другого разу – громадянин, активна, мисляча, діюча особистість, що бачить уже не тільки навколишній світ, а й саму себе. Першого разу людина заявляє про себе криком: “Ось я, дбайте, турбуйтесь, не забувайте про мене ні на хвилину, бережіть, сидіть, затамувавши подих, біля моєї колиски”. Вдруге народившись, людина заявляє про себе зовсім інакше: “Не опікайте мене, не ходіть за мною, не зв’язуйте кожен мій крок, не сповивайте мене пелюшками нагляду й недовір’я… Я самостійна людина. Я не хочу, щоб мене водили за руку” (т. З, с. 340).
У цей час яскраво виявляються прагнення до самостійності і властивих дорослим форм поведінки. Стосунки з дорослими, зокрема з батьками й педагогами, стають складнішими, особливо, коли старші не розуміють змін, які відбуваються в особистості підлітка, і продовжують ставитись до нього, як до дитини.
“Я найбільше боявся, – зізнається великий педагог, – що не помічу, не зумію зрозуміти, коли в дитині народжується підліток”.
Нерозуміння цього часто створює складні ситуації. Частішими стають, порівняно з молодим шкільним віком, прояви негативізму, неслухняності та інші порушення норм поведінки. На цьому етапі бувають кризи, але вони не є неминучими. Труднощі у вихованні зникають, якщо батьки розуміють закономірності змін у психічному житті дітей, поважають ті нові тенденції, які народжуються. Треба враховувати вразливість, емоційність, суперечності отроцтва. Скажімо, з одного боку підлітки непримиренні до зла, прагнуть справедливості, “готові вступати в боротьбу з найменшим відхиленням від істини, а з другого боку – не вміють ще розібратись у складностях життя, не знають, у чому ж істина. Друга суперечність полягає у прагненні підлітка бути хорошим і небажанні, щоб його виховували; третя-у прагненні показати себе, самоутвердитись і невмінні це зробити; є глибока потреба в пораді, допомозі – і водночас небажання звернутись до старшого. Ці та інші суперечності підліткового віку не є чимось фатальним. Умілою виховною роботою вони згладжуються, послаблюються, а невмілою – загострюються, приводять до конфліктів.
Особливо впливає на духовне життя підлітків такий фізіологічний процес, як початок статевої зрілості. Його вплив на мислення, емоції, взаємовідносини з дорослими і ровесниками – величезний.
Статева зрілість скоріше наступає у дівчаток. В. Сухомлинський радить батькам і вихователям: “… бережіть дівчаток у цей період від нескромних, занадто цікавих, а інколи й розбещених поглядів дорослих. Нескромний, “оцінюючий” погляд дорослого дівчинка переживає як щось дивне, не зовсім зрозуміле, але водночас вона здогадується (більше відчуваючи, розуміючи), кого в ній бачать і розглядають, і це спочатку збуджує в ній сум’яття, а потім – думку про взаємовідносини статей. Від юнака і зрілого чоловіка вимагається моральна вихованість, щоб “не помічати” змін, які відбуваються в організмі дівчинки. Якнайменше розмов про любов, про статеве життя, якнайменше підвищеного інтересу до статевого дозрівання дівчинки, якнайбільше людяності, сердечності, чуйності й чутливості у взаємовідносинах між членами колективу (сім’ї) – ось у чому передумова правильного статевого виховання” (т. З, с. 351).
Співставмо тепер цю пораду В. Сухомлинського з реаліями нинішнього життя підлітків. Злива телевізійних деморалізуючих фільмів з цинізмом і оголеністю людських взаємовідносин. Підслухаймо, про що і як розмовляють наші отроки – і вуха в’януть від вульгарної лексики, якою рясніє їх мова. Звідки вони цього навчились? Від старших – юнаків і дівчат, розбещених порнографією, тусовками, алкоголем, а інколи й наркотиками. Чи все ми робимо, щоб відгородити нашу дитину від такого впливу? І який приклад (це архіважливо!) подаємо самі? Який культ панує у нашій сім’ї? Якими духовними цінностями живемо ми, батьки? Яке ставлення у нашій сім’ї до матері?
На думку В. Сухомлинського, “дух високого, цнотливого ставлення до матері – джерела людського життя і краси… – облагороджує природний статевий потяг, очищає душу від тваринного, грубо інстинктивного. Той, хто вихований в дусі “благовіння перед матір’ю, ніколи не гляне на дівчинку… хтивим поглядом, його очі не примусять юну істоту зіщулитись, насторожитись або ж, навпаки, відповісти жіночою кокетливістю”.
Статева зрілість хлопчиків починається на 2 роки пізніше.
У підлітковому віці як у хлопчиків, так і у дівчаток прискорюється ріст організму. Інтенсивне збільшення фізичної сили позначається на поведінці. Відчуваючи приплив сили, вони прагнуть продемонструвати міць своїх м’язів, а часом навіть переоцінюють свої можливості. Так подбайте, батьки, щоб ця енергія витрачалась ними на цікаві й доступні для дітей види трудової діяльності, на спортивні заняття (в розумних дозах!).
У підлітків спостерігається невідповідність у розвитку серця, судинної системи і маси тіла. Мускулатура серця і його об’єм збільшується вдвічі, а діаметр судин залишається вузьким. Отже, серце не може постачити потрібну кількість крові до різних ділянок організму, зокрема, до мозку. Ця недостатність викликає порушення серцевої діяльності. Але при правильній організації праці й відпочинку, занять фізкультурою, дотриманні гігієнічних норм такі явища не виникають. Постійно пам’ятаймо, що підлітку потрібне калорійне харчування; сон учня 5 класу має тривати 10 годин на добу; слухання радіо, музики, перегляд телепрограм треба строго обмежувати.
Багата і складніша за змістом предметна сторона знань потребує від учнів більше розумових зусиль. Буває, коли учні, надто захопившись чимось стороннім (напр., музикою, футболом тощо), забувають про свій основний обов’язок. Невдачі ж у навчанні вони гостро переживають, їх самолюбство вражене, і вони намагаються маскувати це удаваною байдужістю до оцінок. Інші, щоб виправдатись перед батьками, звалюють вину на вчителя, мовляв, у IV класі вчителька краще пояснювала матеріал. І тут надзвичайно важливо, щоб реакція батьків була виваженою. Ні в якому разі не підтримуйте їх критики вчителя. Зрозумійте, що цим ви нашкодите не вчителю, а, в першу чергу, – своїй дитині. Обов’язково зустріньтесь з учителем, виясніть разом причини спаду успішності, поміркуйте, що потрібно вашій дитині: індивідуальна допомога вчителя чи, може, ваш контроль над режимом роботи учня в позаурочний час. Бо тріщина відчуження між учнем і вчителем може, не без вашого сприяння, перетворитись у прірву, і чим глибша та ширша вона буде, тим більша нехіть до навчання буде у вашої дитини. Можна навести багато прикладів із практики, коли батьки конфліктують з учителями, в усьому довіряючи своїм дітям, оцінка яких не завжди об’єктивна.
У своєму виступі я не мав (-ла) можливості повністю і всебічно розкрити складні проблеми підліткового віку, а лише звернув (-ла) увагу на найхарактерніші особливості цього періоду, які батькам треба помічати, розуміти, правильно трактувати і враховувати, щоб правильно виховувати своїх дітей.
А тепер я запрошую до слова учителів-предметників, а потім своїми міркуваннями, сумнівами чи досвідом поділіться ви, шановні батьки.
ІІ. Виступи вчителів-предметників.
III. Слухання батьків.
IV. Оголошення теми наступних батьківських зборів.
V. Індивідуальні бесіди з батьками.
Без категорії