.Через поезію, музику та театральні образи учні намагалися відчути й передати непросту, але величну долю поета, що нерозривно переплелася з долею України. Особливо емоційними стали сценічні епізоди: щемлива зустріч Катерини й Катрусі, символічний діалог Зорі та Шевченка, а також образна сцена зустрічі двох доль – Шевченкової й України.
Щирість дитячих сердець, сила Шевченкового слова й атмосфера глибокої шани створили особливий настрій – настрій пам’яті, болю й віри в майбутнє нашої держави.
Знаковим став момент, коли саме під час сценки, у якій Катерина передавала маскувальну сітку, до залу завітали воїни-захисники, які щиро дякували за допомогу школи, та подарували прапор. Цей збіг надав події особливого змісту й глибокої символіки, адже сцена ніби поєдналася з реальністю сьогодення.
Літературну композицію підготували та провели Тюрдьо М. В. і Чорненька Г. І., а музичну – Буряк У.С.
І знову переконуємося: слово Шевченка – живе. Воно звучить крізь роки, підтримує, додає сили й нагадує нам, що доля України – у наших серцях і в наших вчинках. 











