Девіантна поведінка дітей та молоді як форма соціальної дезадаптації.
Девіантна поведінка (від лат. deviatio – відхилення) – система дій і вчинків людей, соціальних груп, що суперечать соціальним нормам або вказаним у суспільстві шаблонам і стандартам поведінки.
Суть девіантної поведінки полягає в тому, що людина не дотримується вимог соціальної норми, вибирає відмінний від вимог норми варіант поведінки в тій чи іншій ситуації, що веде до порушення міри взаємодії особистості та суспільства, особистості та групи. В основі відхилень у поведінці переважно лежить конфлікт інтересів, цінностей, розбіжності потреб, деформації засобів їх задоволення, помилки виховання, життєві невдачі та прорахунки.
Проблема відхилень від соціальної норми почала турбувати людство дуже давно. В результаті аналізу сутності та причин девіантної поведінки утворилося кілька теорій, що з різних позицій підходять до пояснення цього явища.
Фактори ризику девіантної поведінки дітей та молоді:
Соціально-економічні:
- зниження життєвого рівня населення;
- майнове розшарування суспільства;
- обмеження можливостей соціально схвалених способів заробітку;
- безробіття;
- доступність алкоголю та тютюну.
Соціально-педагогічні:
- криза інституту сім’ї;
- зростання кількості сімей з конфліктним та асоціальним стилем виховання;
- проблеми, пов’язані з навчанням;
- конфлікти з учителями;
- низький соціальний статус підлітка в учнівському колективі;
- слабка система позашкільної зайнятості дітей та молоді.
Соціально-культурні:
- зниження морально-етичного рівня населення;
- поширення кримінальної субкультури;
- руйнація духовних цінностей;
- зростання кількості неформальних молодіжних об’єднань, у яких домінує культ сили;
- пропаганда ЗМІ західних стереотипів поведінки.
Психологічні:
- акцентуація характеру;
- реакція емансипації (потяг звільнитися з-під опіки, контролю, заступництва старших);
- реакція групування;
- потяг до самоствердження;
- задоволення почуття цікавості;
- бажання виглядати дорослим;
- потреба змінити психічний стан у стресовій ситуації;
- інфантилізм;
- підвищений рівень тривожності.
Біологічні:
- порушення роботи ферментативної та гормональної систем організму;
- вроджені психопатії;
- мінімальні мозкові дисфункції внаслідок органічного враження головного мозку;
- наслідки спадковості;
- вплив природного середовища.
Зміст профілактики девіантної поведінки дітей та молоді:
- правова освіта, розповсюдження інформації щодо правових можливостей подолання проблем (лекції, кіно-, відео- лекторії, освітні програми, матеріали в ЗМІ, методика «рівний – рівному», соціальна реклама);
- надання консультативної допомоги у розв’язанні проблем (консультації юриста, психолога, лікаря, педагога, консультування в ЗМІ, телефонне консультування);
- надання кризової соціально-психологічної допомоги (кризові стаціонари, служби «Телефон довіри» тощо);
- соціально-психологічна допомога сім’ям з обмеженими педагогічними ресурсами, сім’ям з проблемними дітьми (сімейне консультування і психотерапія, соціальний захист і представництво інтересів сімей);
- соціальний захист і реабілітація дітей з девіантних сімей (консультування, кризове втручання, позбавлення або обмеження батьківських прав, фостерінг (нагляд за дитиною в час, поки їй не назначать опікуна));
- сприяння зайнятості населення, особливо – представників соціально вразливих груп та групи ризику (центри зайнятості і працевлаштування, громадські роботи);
- створення умов для змістовного проведення дозвілля (творчі гуртки та студії, спортивні секції, дозвільні заклади, конкурси, вуличні ігрові майданчики);
- соціально-психологічні тренінги (дають змогу краще пізнати себе, підвищити впевненість у собі, розвинути комунікативні якості, вміння поводитися у складних ситуаціях, формувати навички відповідальної поведінки);
- навчання на рівних (підготовка волонтерів з числа підлітків та молоді, які поширюватимуть профілактичну інформацію в середовищі однолітків, у тому числі під час неформального спілкування). Цей метод дає можливість подолати упереджене ставлення молодої аудиторії до профілактичної інформації.
Кризовий стан сучасної сім’ї, низький рівень гуманізації сучасного суспільства, на жаль, не сприяють профілактиці правопорушень серед дітей та підлітків. Звідси перед педагогами та психологами постає гостра необхідність навчитися самим працювати в цьому напрямі, розуміти «важких» учнів, допомагати їм долати життєві труднощі. У кожній школі є педагоги, досвід яких є підтвердженням того, що педагогічними заходами можна багато досягти. Шлях ранньої профілактики занедбаності, можливість розв’язання проблеми природними педагогічними засобами є найбільш раціональними і гуманними.
Висновки багатьох відомих педагогів і психологів, результати сучасних досліджень свідчать про те, що джерелами проступків та правопорушень неповнолітніх є відхилення у поведінці, ігровій, учбовій та інших видах діяльності, які часто спостерігаються ще в дошкільному віці. Тому важливим напрямком роботи є орієнтація учнів на здоровий спосіб життя, психологічний супровід процесу адаптації учнів до 1 класу та переходу учнів з початкової до середньої школи, а також виявлення учнів «групи ризику» на всіх вікових етапах.
Базові принципи роботи з підлітками (поради для батьків та педагогів)
- Доброзичливі відносини:
- сприйняття підлітка таким, яким він є;
- повага;
- відрізняти поведінку від особистості;
- дотримання конфіденційності.
- Спеціаліст – модель здорової поведінки:
- у спеціалістові підліток бачить ті якості, які він може розвивати в собі;
- спеціаліст повинен бути надійним: підліток розуміє, що на нього можна покластися;
- необхідно проводити розумні межі, проявляти послідовність.
- Володіти навичками спілкування:
- співчуття;
- уміння активно слухати;
- дайте зрозуміти, що з вами можна торкатися будь-яких питань;
- давати інформацію, що відповідає віку;
- проявляти відвертий інтерес, цікавтеся їхніми поглядами, думками;
- підліток повинен мати можливість установити відверті стосунки з одним постійним дорослим, що працює в центрі, школі;
- Акцентувати увагу на плюсах, а не на мінусах:
- очікувати найкращих зусиль та результатів від кожного незалежно від його соціально-економічного становища;
- таке ставлення змусить його орієнтуватися на краще;
- підтримка, заохочення, похвала – особливо тоді, коли підліток намагається змінити поведінку.
- Залучити молодь до сприйняття рішень, що її стосуються, по мірі можливості приймати її пропозиції.
- Робіть так, щоб було цікаво!
- замість сухої лекції проводьте заняття в ігровій формі.
Поради психологам та педагогам, які працюють з девіантними підлітками.
- Під час зустрічі з молодими людьми говоріть «Привіт».
- Запитуйте їхню думку.
- Давайте їм можливість виговоритися.
- Запитуйте їх про їх відчуття.
- Вислуховуйте їхню точку зору.
- Займайтеся їхніми проблемами та конфліктами до того, як вони стануть великими.
- Дозволяйте робити помилки.
- Допомагайте їм вчитися на власних помилках.
- Створюйте безпечні та відкриті взаємовідносини.
- Розмовляйте з ними відкрито.
- Станьте їхнім прибічником.
- Дайте зрозуміти, що ви завжди поряд, у їхньому розпорядженні.
- Під час розмови дивіться в очі.
- Скажіть їм, що ви готові вислухати їх у будь-який час.
- Заохочуйте їх високо ставити «планку».
- Вітайте їхні пропозиції.
- Прощайте їх.
- Завжди давайте їм ще один шанс.
- Радьтеся з ними.
- Дякуйте їм.
- Будьте чесними.
- Дайте їм зрозуміти, що ви їхній друг.
- Розділяйте разом з ними їхню радість та хвилювання.
- Допоможіть їм повірити в себе.
- Запитайте, про що вони мріють, заохочуйте їх, переконуючи в тому, що мрії можуть стати реальністю.
- Називайте їх тільки на ім’я.
- Вислуховуйте їхні історії та розповіді.
- Дайте підлітку відчути відповідальність.
- Часто і не вимушено говоріть компліменти.
- Будьте доброзичливим учителем для підлітка.